Памяти Александра Дорогокупли посвящается…
Поема «Крим-1991»
(в 32-х діях)
1
Прийшла весна, канікули настали,
Ми в Крим зібралися іти.
Вожді вже наші рюкзаки зібрали,
І нас з собою потягли.
2
Приїхали ми в місто Запоріжжя,
У потяг сіли уночі,
В вагонах заблукали уночі,
Насилу розібралися з місцями.
3
Вожді 2 наші розумні хоть куди –
П’ять «зайців» із собою узяли…
Не вспіли мі добряче відпочіти,
Як вже вожді прибігли нас будити.
4
Ось місто те, що нам потрібне,
В якому ми моталися пів-дня (6 год.).
З автобуса в автобус ми сідали,
Поки знайшли, куди нам треба йти.
5
І вийшли на маршрут ми – 25,
І гори стали перед нами,
Немов хотіли нас злякать.
6
Але вожді наші безстрашні
Вперед нас гордо повели
І довели нас вже до того,
Що ми чуть самі не пішли.
7
У перший день вже збилися з маршруту
Під керівництвом нашого Вождя,
Але наш Вождь не може буть не правим
Маршрут пройшли ми за два дня.
8
Такого з нами не бувало.
Бувало тільки у ві сні.
Ось знову труднощі пред нами,
Бо бачим гори ми круті.
9
Зібралися вожді на раду,
Щоб вирішить питаннячко одне –
Що на робить? Як буть?
Чи йти, чи їхать? Чи лізти, чи повзти?
Чи просто гори обійти?
10
Але наш Вождь не з тих, хто любить їздить
Він вирішив ці гори перейти,
А ми за ним неначе рідни діти
Долали кілометри ті круті.
11
Ось вийшли аж до моря,
Зварили трохи каші.
Та не закінчились пригоди наші…
12
Вожді пішли гулять в село,
До нас десяток пацанів прийшло.
Давай їм те, давай їм се,
Давай їм гроші на винце.
13
Тягнули час ми як могли
Переговори всі вели,
Але без втрат не обійшлось:
Консерви банку дать прийшлось.
14
Та ось прийшли наші вожді –
Усі розбіглись хто куди.
Вожді спокійно пішли спать,
Ми вирішили їх охоронять.
15
Трясуться горі уночі,
Бо то хроплять вожді у сни.
Каміння з гір летить, несеться,
А з них ніхто і не проснеться.
16
А ми сидим біля костра,
В переляці ждемо утра.
Коли воно настане?
Щоб наші вожді встали.
17
До Судака добрались ми швиденько.
Палатки ми розставили хутенько.
Мерщій побігли до фортеці,
Щоб подивиться на мистецтво.
18
Фортеця нас розчарувала,
Нічого нам не показала.
19
Два дні стояли ми на місці,
Не знаючи куди нам лізти.
І ось до нас прийшов лісник…
В цей час наш Вождь держав сірник,
Щоб підпалить цигарку.
Лісник почав кричать на всіх,
Та Вождь не втік в палатку.
20
Він гордо голову підняв,
Докори слухав мовчки.
І в решті-решт він справу уладнав,
Поставивши на цьому «точку».
21
Владнавши справу безнадійну,
Наш Вождь відправив лісника.
І в решти, запалів цигарку,
Знялася вверх його рука.
22
Наш Вождь указував дорогу,
Куди нам треба було йти.
Ми мусили побачить з ними
Бутилки з-під шампанських вин.
23
Наш путь один із нелегких
По горах чорних і крутих.
І ось нарешті хвили моря,
Які ми бачили з горі.
24
Ходили довго ми, Були біля заводу…
Бутилки з-під шампанських вин
Ми бачили довкола.
25
На другий день із ранку
Ми знову вирушили в путь.
Тепер уже на Ялту.
26
Каталися в автобусах аж до темноти.
Приїхали у Ялту…
Куди ж нам далі йти?
27
Забралися ми в гори і почали блудить,
А знизу по-під нами річечка шумить.
28
Шукали ми містечко Із час, а може й два.
Нарешті зупинились.
Надворі – темнота.
29
Наш Вождь не розгубився,
Керує хоч куда.
І знову ми на місці,
А кругом нас вода.
30
Кой-як передрімавши,
Передрожавши ніч,
Ми знову йдем в дорогу,
Бо Вождь гукає всіх.
31
І знову через Ялту,
І знову на ж-д,
А там уже на рейках
Наш кінь стальний гуде.
32
Вожді наші сміливі,
Честь їм і хвала!
Щоб ви без нас робили?
Була б у вас біда!!!
Післямова. Вождь я прочитає, буде нам хана…
24-30 березня 1991р.
Автори:
1. Маслак С. 2. Савлієв О. 3. Дорогокупля О.
Примітка.
Вождь – Л.А. Вожді – Вождь, «слєгка прібліженний к Вождю», «зять», «генерал», «Піліповна», С.В., Г.В
Отправить ответ